Перший крок до реформи СБУ? Або чому правозахисники його не святкували

Служба безпеки України багато років залишається одним із основних порушників прав людини в країні. Будь-які спроби на рівні закону змінити цю ситуацію натрапляли на категоричні заперечення керівництва спецслужби — мовляв, під час війни реформувати відомство ризиковано.

Користуючись цим, у СБУ продовжували «кошмарити» бізнес, поставили на потік прослуховування телефонів, виконували запити авторитарних режимів із видання їм шукачів притулку, проводили незаконні затримання та обшуки тощо. Ті ж співробітники спецслужби, які тим часом намагалися чесно відстоювати державні інтереси, мали ніким не прикриту спину та самі потрапляли під удар.

2016 року українська спецслужба потрапила в гучний міжнародний скандал. Amnesty International і Human Rights Watch презентували доповідь зі списком 16 людей, яких таємно утримували в будівлі Харківського управління СБУ.

СБУ не має жодних повноважень утримувати людей під вартою. Водночас ці 16 людей без рішення суду впродовж місяців перебували за ґратами, до того ж — без жодних зв’язків із рідними чи адвокатами. Мені писала дружина одного з цих незаконно ув’язнених, яка протягом усього цього часу самотужки розшукувала зниклого чоловіка. Коли цю доповідь оприлюднили, СБУ звільнила цих людей. І з ними могли поспілкуватися журналісти та представники міжнародних організацій. Сама ж спецслужба й досі публічно заперечує утримування.

Два тижні тому СБУ провела невдалу операцію із затримання свого колишнього першого заступника голови. Той, за офіційною версією, заплатив гроші кілеру за вбивство генерала СБУ. Після невдалого затримання всім стало очевидно, що державна безпека під реальною загрозою. Якщо ми хочемо ефективно захищати державу від зовнішніх небезпек, потрібно негайно здійснювати реформу для перетворення «причесаного» рудимента КДБ в український аналог МІ-6.

Нібито навіть перший крок для цього зроблений. У кінці січня 2021 року парламент проголосував у повторному першому читанні за президентський законопроєкт 3196-д. Проєкт закону складається з понад сотні сторінок і вносить зміни у більш як 35 чинних законів. Як запевняють народні депутати, тим самим вони «забирають у Служби безпеки України економіку» та роблять рішучий крок до вступу в НАТО.

Таку оцінку зовсім не поділяють правозахисні організації. Зокрема, правозахисник Володимир Яворський написав, що це найгірше для прав людини, що він бачив з 2003 року.

Розберімося, чому правозахисники того дня не святкували.

Про що має бути реформа СБУ?

Важливо відразу визначити, про що має бути ця довгоочікувана реформа. У своїй книзі «Як перемогти Росією у війні майбутнього» Володимир Горбулін чітко повторює позиції правозахисних організацій. Тому наведу його слова:

«Говорячи про перетворення СБУ, необхідно зауважити, що першим кроком повинна стати рішуча ліквідація суміщення правоохоронних функцій і контррозвідувальної діяльності. Західні радники прямо заявляли при оцінці проєкту закону про Службу, що в Європі їй немає аналогів в частині такого надзвичайно великого і вельми небезпечного набору повноважень. 

 Другим кроком має стати відмова від використання СБУ в розслідуваннях антикорупційних справ, контрабанди й вирішення завдань економічної безпеки, чим із сумнівним успіхом займалося відоме управління «К». Неприпустима політизація Служби — непорушний принцип, який повинен бути закріплений законодавчо.

Потрібно усунути надмірну мілітаризацію СБУ і занадто пишну штатну структуру. Повинні бути чітко розмежовані функції СБУ з іншими органами безпеки. Потрібно заборонити підрозділам СБУ здійснювати розслідування, а оперативним — супроводжувати будь-які економічні злочини. А парламентський і демократичний громадський контроль діяльності Служби повинен допомогти остаточно викорчувати залишки традицій КДБ».

Ось ті фундаментальні принципи, без закріплення яких у законі будь-які законодавчі зміни є спробою «причепити бантика на слона».

Із економікою все більш-менш очевидно, особливо після хвилі «маски-шоу» в айтішних компаніях, в результаті чого багато з них перемістили свої офіси до привітнішої для бізнесу Польщі.

А от чому важливо розмежовувати функції спецслужби із захисту національної безпеки та функції правоохоронних органів — це варто пояснити.

Логіка така. Класичним завданням спецслужб є збирання, аналіз та поширення інформації про загрози національній безпеці. А там, де на загрози потрібна силова реакція, реагувати мають збройні сили та правоохоронні органи.

На це є конкретні причини. По-перше, спецслужба має військовий характер та більш закритий формат діяльності, ніж правоохоронні органи, що унеможливлює багато які з форм контролю. По-друге, спецслужби мають більше повноважень, ніж правоохоронні органи, з огляду на необхідність захисту національної безпеки, що посилює ризики порушення прав людини в кримінальному провадженні. По-третє, в країнах транзитної демократії, де нема незалежних інституцій і правової культури, перші дві причини на практиці постають особливо гостро.

Як народні депутати позбавили СБУ можливості займатися економікою?

У доволі дивний спосіб. Так, сумнозвісне управління «К» ліквідується. Але законопроєкт не позбавляє спецслужбу можливості займатися економікою, а просто переводить це приємне заняття у зручніший режим контррозвідувальної діяльності.

Саме для цього й розширюються повноваження контррозвідувальних підрозділів. Тепер їхні співробітники матимуть право опитувати осіб та одержувати від них документи, переміщувати людей та предмети через кордон, заходити до приміщень та на земельні ділянки тощо.

Ви відчуваєте, який могутній потенціал ховається у цих словах? Чого вартує тільки ексклюзивне право СБУ безконтрольно перевозити людей та предмети через державний кордон.

Жодні гарантії та запобіжники Кримінального процесуального кодексу на контррозвідувальну діяльність не поширюються. Законопроєкт ніби й передбачає необхідність дозволу суду на проведення контррозвідувальних заходів, але встановлює вимогу до судді надати такий дозвіл «невідкладно, але не пізніше шести годин» з моменту отримання клопотання. До того ж суддя може відмовити тільки у випадку порушення територіальної підсудності, тобто майже ніколи.

Отже, як пише правозахисник Євген Захаров, «ці ліквідовані управління будуть реінкарновані у функціональні підрозділи СБУ, на які покладається реалізація повноважень СБУ у сфері контррозвідувальної діяльності, і саме вони будуть здійснювати контррозвідувальне забезпечення у сфері боротьби з організованою злочинністю (зміни до статті 10 Закону «Про контррозвідувальну діяльність») та в контексті економічного потенціалу».

Як парламентарії позбавили СБУ правоохоронних функцій?

Як кажуть у народі — «через дупу».

Автори стверджують, що законопроєкт суттєво обмежує правоохоронну функцію СБУ через поступове передання функції досудового слідства до Державного бюро розслідувань.

Водночас стаття 2 законопроєкту визначає Службу безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями. Функціями СБУ законопроєкт вважає оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування кримінальних правопорушень. Для здійснення цих правоохоронних повноважень співробітники та працівники спецслужби мають право вживати заходів примусу — фізичну силу, спеціальні засоби, вогнепальну зброю тощо.

Так, у деяких країнах Східної Європи спецслужби зберігають окремі правоохоронні функції. Але тоді мають бути дотримані дві умови. По-перше, законодавство має чітко розподіляти повноваження спецслужби для захисту національної безпеки та повноваження, які спецслужба має для розслідування злочинів. Усі правоохоронні повноваження спецслужби мають бути чітко визначені. По-друге, у законодавстві повинні бути реальні гарантії забезпечення прав людини — конкретні правила та процедури.

Цих умов у законопроєкті не дотримано.

По-перше, коло співробітників та працівників СБУ, які мають право застосовувати примус, не звужується тільки до тих, які безпосередньо виконують досудове розслідування чи оперативно-розшукові заходи. Власне, будь-який співробітник СБУ, згідно з цим законопроєктом, може їх застосовувати.

До всього, законопроєкт надає право СБУ самостійно встановлювати повноваження та ще й у закритих для громадськості документах. Це означає, що ми навіть не будемо знати, які повноваження мають право реалізовувати співробітники спецслужби під час виконання правоохоронних функцій.

По-друге, законопроєкт не передбачає дієвих запобіжників проти порушення прав людини внаслідок перевищення чи зловживання СБУ повноваженнями. Правозахисні організації у своїх звітах зазначали проблему порушення СБУ свободи від катувань та жорстокого, нелюдського поводження.

Законопроєкт забороняє за будь-яких умов співробітникам СБУ «сприяти, здійснювати… терпимо ставитися до будь-яких форм катувань». Це своєрідна позитивна мантра, яка не має жодного додаткового змісту у порівнянні із загальною забороною у Конституції України. Водночас законопроєкт не містить жодних положень, які б встановлювали правила та процедури для запобігання катувань чи розслідування таких можливих випадків.

Прикінцеві та перехідні положення передбачають, що СБУ припиняє виконувати функцію досудового розслідування у кримінальних провадженнях із 1 січня 2024 року, окрім передбачених цим законопроєктом випадків. Водночас жодного перехідного плану передання цих повноважень законопроєкт не передбачає.

Незрозуміло, як СБУ має готувати справи до передання, як ДБР має приймати ці справи, не маючи попереднього досвіду розслідування злочинів проти національної безпеки. Легко спрогнозувати: коли настане час Х, то законодавець просто продовжить виконання цих функцій за СБУ.

Чому питання реформи СБУ стосуються кожного?

Розберімо на конкретних прикладах ті повноваження, які під гаслом «Позбавимо СБУ економіки!» матиме завдяки цьому законопроєкту українська спецслужба.

Законопроєкт надає СБУ право затримувати осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів. Водночас, на відміну від правоохоронних органів, співробітник СБУ не зобов’язаний відрекомендуватися при затриманні. На практиці це призводить до таких собі «викрадень» людей «невідомими в цивільному», що пізніше виявляється затриманням СБУ.

Крім того, на відміну від правоохоронних органів, співробітник СБУ не зобов’язаний повідомляти про затримання Центр безоплатної правової допомоги. А це вже прямо порушує гарантоване Конституцією право кожної людини на правову допомогу. Насамкінець, варто зауважити, що СБУ часто засекречує матеріали справ та вимагає від адвоката наявності спеціального дозволу на доступ до державної таємниці, що суттєво обмежує людину у виборі захисника.

Законопроєкт надає СБУ фантастичні можливості доступу до інформації, можливості непропорційно втручатися у свободу вираження поглядів, у приватність будь-якої людини.

Наприклад, СБУ може ініціювати обмеження доступу до будь-якого інтернет-ресурсу. Скажімо, на підставі того, щоб не допустити «загострення суспільно-політичної ситуації». Тобто ваш сайт можуть закрити тільки тому, що ви опублікували заклик до мирних протестів. А вони теоретично можуть призвести до такого загострення.

Також СБУ отримує необмежений доступ до державних і приватних баз даних. Але ви не зможете оскаржити в суді порушення свого права на приватність, бо просто ніколи не дізнаєтеся, що саме на ваші персональні дані СБУ взяла запит із тієї чи іншої бази.

Окрім усього, СБУ не просто ставить «на потік» моніторинг телекомунікацій через обов’язок провайдерів встановлювати певне технічне устаткування, але й стає «головною» із прослуховування. І тепер решта правоохоронних органів будуть змушені звертатися до СБУ у межах своїх кримінальних проваджень.

А як щодо контролю за діяльністю СБУ?

Автори законопроєкту запевняють, що громадський контроль буде здійснюватися через громадську раду.

Я була членом громадської ради при СБУ у 2014 -2016 роках. Точно можу сказати, що це певна форма комунікації з громадянами, але аж ніяк не форма контролю.

Щодо парламентського контролю — його теж не буде. Законопроєкт встановлює, що «відомості, здобуті або створені у ході оперативно-службової діяльності СБУ, оприлюднюються виключно за рішенням голови СБУ та у встановленому ним порядку й обсягах». Складно собі уявити, що голова СБУ дозволить передавати народним депутатам інформацію, яка свідчить про зловживання співробітників служби своїми повноваженнями.

Нагляд за негласними іншими слідчими та розшуковими діями, який, за законопроєктом, має здійснювати генеральний прокурор чи уповноважені ним прокурори, теж варто взяти в дужки. Оскільки, згідно з цим законопроєктом, прокурори просто не можуть бути призначені на свою посаду без згоди СБУ, то це не більше як ілюзія. До того ж під час здійснення цього нагляду прокурорам «не надаються документи… про методи, сили та засоби оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності Служби безпеки України та виконання нею розвідувальних заходів, планування, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення оперативно-розшукових, контррозвідувальних заходів».

Жодна спецслужба не контролюється на чесному слові. У законопроєкті про СБУ повинні бути встановлені реальні запобіжники щодо порушення прав людини. Мають бути закладені також механізми громадського контролю.

Якщо ми не будемо контролювати спецслужбу, яка лишає за собою правоохоронні повноваження, то скоро сумуватимемо за 2004 роком, коли СБУ здійснювала «лише» 40 тисяч прослуховувань телефонних дзвінків. Скільки десятків тисяч людей слухають у нашій країні зараз — невідомо. Бо коли правозахисники порушили це питання публічно, то СБУ у 2005 році просто засекретила ці дані. Для порівняння скажу, що у США за весь 2019 рік було видано 3 225 дозволів на прослуховування. І це в країні, яка має в 10 разів більшу кількість населення.

Наше завдання у цій війні — не просто перемогти Росію. Не менш важливо, щоб ми самі не перетворилися на Росію. Бо саме в наших сусідів спецслужба ключова в управлінні країною, і з лютого цього року вона вже керуватиме всією оперативно-розшуковою діяльністю.

А для перемоги нам потрібна справжня реформа СБУ. Адже те, що зараз нам «підсунули» як реформу, залишає за СБУ правоохоронні функції та можливості «кошмарити» бізнес. І, крім усього, створює необґрунтований ризик використовувати спецслужбу проти опозиції, журналістів, громадських активістів, конкурентів у бізнесі чи для просування особистих інтересів.

Думка редакції може не збігатися з думкою автора.